*

У жовтні цього року у 125 закладах освіти з'явились Алеї Героїв, де вихованці висадили загалом 1 144 саджанців калини. Кожен кущ символізував загиблого у війні військового, який навчався чи був родичем освітян або учнів. Цю ініціативу втілила команда платформи пам'яті «Меморіал». Їх проєкт «Калина пам’яті» зібрав 104 999 гривень на краундфайдинговій платформі «Моє місто». Більше про ідею та виклики кампанії розповіла Анастасія Абрамець, керівниця проєкту та шеф-редакторка «Меморіалу». Також вона поділилась думками, як їй з командою допомогла участь у #STALI 2.0 — інкубаційній програмі з краудфандингу та самозарадності для прокачки соціальних підприємців та громадських діячів.

Наша робота не заради суцільних страждань чи постійних нагадувань про втрати. Ми віримо, що пам'ять про жертви допоможе українській нації зцілитись. Що ми усі разом зможемо осягнути, прийняти та пережити травму, щоб через якийсь час могли рухатись далі. Наш проєкт також підтримує рідних загиблих. Вони розуміють, що їх історії не забули, що про них пам'ятають. А таких людей зараз дуже багато. Я не знаю тих, у кого ніхто не загинув через війну. Якщо це не рідні, то хтось з однокласників, знайомих, колишніх колег.    
«Калина пам'яті» — це ще одна частинка нашої великої роботи, що раніше не мала аналогів. Ми хотіли створити місце, де можна було б зберігати спогади, але це мало бути не щось монументальне, а живе та просте. Ми постійно прагнемо працювати з людьми у громадах, для нас важливо працювати з молодими людьми. Наша команда дуже хотіла, щоб наша ідея не була нав'язана зверху. 
Тому ми запропонували школам зробити Алеї Героїв та посадити там кущі калини. Кожне дерево стало символом однієї загиблої людини. Колишній учень, освітянин, який пішов захищати країну та загинув, або рідні дітей – не важливо. Головне, щоб людина була якось дотична до закладу. Ці алеї стануть місцем, де вчителі й вихованці можуть збиратись та проводити пам'ятні заходи. А догляд за саджанцями буде їм нагадувати про історії загиблих. Сподіваємось, що дітям це також допоможе переживати втрату. Зрозуміти, що вони не самі. 

Над текстами великих форматів працюють автори-фоілансери, адже нам важливо залучати фахівців на місцях, робити репортажі з місця трагедії. Дані про загиблих для коротких історій також частково опрацьовують місцеві журналісти. Вони працюють так би мовити у полі, спілкуються з очевидцями, шукають контакти. Наприклад, наша журналістка у селі Ягідне Чернігівської області розповіла усі історії загиблих з підвалу, де окупанти силою утримували людей. Ситуативно ми розширюємо команду. Наприклад, коли знімали 18 документальних фільмів практично одночасно, для цього була ціла окрема команда відеопродакшену. 
Кожна людина, яка дотична до Меморіалу, дуже мотивована. Це те та справа, яку можна робити за гроші. Перші місяці під час роботи я могла плакати до 10 раз. Це важко винести психологічно, але з часом вчишся опановувати емоції, заспокоювати себе. Раніше у нас не було досвіду краудфандингових проєктів. Ми вміли писати гранти та залучали кошти від донорів. Але було важливо розуміти, чи людям взагалі відгукнеться наша ідея. Коли усі постійно донанять на потреби армії, ми боялись, що нас не підтримують.  Розвіяти сумніви допомогла участь у навчанні #STALI 2.0. Найцікавіше для мене була участь у сесіях та робота з нашим ментором Сергієм Лукачко, СЕО краудфандингової платформи «Моє місто». Він багато підказував нам та допомагав. Вразили також інші учасники, які горіли своїми ідеями. Я розуміла, що нам з командою буде легко усе реалізувати, бо в нас є свої розвинуті сторінки у соціальних мережах та підтримка ЗМІ. А в інших часто було дві людини в команді та нічого крім їх мотивації. Була здивована, що вони ладні були вийти із своєї зони комфорту, аби зробити щось нове для себе. 

Через те, що це вихідний день, ми запланували акцію на 29 вересня, о 9 ранку, після загальнонаціональної хвилини мовчання, коли вшановували пам’ять усіх загиблих у війні українців. За нашими підрахунками, матеріалами для алей ми збиралися забезпечити 50 закладів освіти. Аби залучити освітян ми звернулися до наших партнерів з Освіторія, також допомогти НУШ та GoCamp. Можна було б це робити офіційно через Міністерство освіти та науки. Але для нас було важливим, щоб школи самі цього хотіли, а не спустили їм наказ зверху. У підсумку ми отримали 260 заявок з освітніх закладів — усі хотіли долучитись до нашої акції.  
Паралельно ми запустили кампанію по збору коштів на краудфандинговій платформі «Моє місто». Крім саджанців нам потрібно було виготовити інформаційні таблички, надрукувати листівки на подарунки. Аби здешевити проєкт ми звернулися до Нової пошти з проханням допомогти з логістикою перевезень. Хоч це не було легко, але вдалося отримати цю підтримку — Нова пошта за власний рахунок покрила всі логістичні витрати. На старті ми планували зібрати 72 тисячі гривень, щоб забезпечити всім необхідним 50 закладів освіти.  Ми багато працювали з ЗМІ, звісно, допомагали партнери у медіа. Ми розповідали про проєкт у прямих ефірах, зокрема, були на 1+1, саме під час цього ефіру одна людина підтримала нас одразу на 25 тисяч. Також ми поширювали інформацію по усій нашій мережі регіональних ЗМІ та у соціальних мережах, зверталися особисто до лідерів думок. Заплановану суму ми зібрали вже за тиждень, хоч поанували збирати місяць. Тож не зупинилися і у підсумку нам вдалось зібрати на 145% більше запланованої суми — 104 999 гривень. 

I — Рахуйте витрати, закладайте подарунки у бюджет.

Я витратила три доби, аби звести усі витрати. Постійно вилізали 19 копійок, що не знала куди подіти. Бухгалтерія це дуже складно, але потрібно звітувати перед тими, хто давав гроші. Майте на увазі, що закласти більше теж не врятує ситуацію, гроші повинні зійтися.

II — Продумайте комунікаційну кампанію з пошуки тих, хто може підтримати кампанію завчасно.

Пропишіть чітко усі кроки, які ви можете зробити, впишіть людей, компанії, партнерів, які вас можуть підтримати. Визначте, який крок за яким будете реалізовувати, відслідковуйте, що спрацювало, а що не дало ефекту. Нам у підсумку не довелося задіювати усі кроки, ціль була досягнута раніше.

III — Залучайте громаду для втілення ідеї.

Для нас важливо було зробити цю акцію не від себе, а спільною ініціативою. Усі, хто підтримали ідею стали її співтворцями, саме так ми комунікували нашу ідею. Ми запрошували людей створити Алеї разом, не підтримати нас чи нашу ідею, а от власне разом втілити задум. Це дає відчуття співучасті, надихає впливати на розвиток своєї громади. Не чекати, поки прийде умовний дядько зверху і зробить за нас.