«Ми зробили цифровий товар – серденько з українським прапором. Написали: "Якщо ви купите цей лістинг, ви не отримаєте нічого, а люди в Україні матимуть трошки надії". І за перші два місяці ми зібрали дуже багато — десь 30 тисяч доларів. Був момент, коли в мене були гроші, а я не знала куди їх подіти. На щастя я познайомилась з Надією — інструкторкою з орієнтування у Харківському національному університеті Повітряних сил імені Івана Кожедуба. Вона була нашим першим контактом з військовими», — розповідає Марія. 
З того часу у Харкові з'явилась волонтерська ініціатива «ХАробрість» (з 18 листопада 2023 року — громадська організація). У команді п'ятеро волонтерів. Програмою реабілітації на стайні займаються Марія і Дмитро. Вони організовують групи, вирішують питання з транспортом, а ще приймають участь у заходах в якості інструкторів. «Останні пів року збирати донати стало значно важче, хоча в нас дуже залучена аудиторія. Не порівняти з літом минулого року. Пам'ятаю, як ми на машину зібрали гроші за три дні, — розповідає Марія, — Зараз ми великі запити розбиваємо на менші й люди можуть закрити їх самі. А ще дуже багато кропіткої роботи з підготовкою звітів». 
Марія зазначає, що вона принципово не проводить благодійних аукціонів з продажем сувенірів чи якихось товарів. «Мені здається, що люди які нам донатять, розуміють важливість справи. Вони не для подарунка це роблять. Ми і без аукціонів віддячимо тим, хто нам постійно допомагає. Передаємо якісь сувеніри від хлопців чи шеврони», — ділиться Марія. 

Стайня, куди їздила Марія, досить незвичайна. Коні там утримуються не в окремих стійлах, а вільно випасаються табуном. Вони гуляють стежкою від води до годівниць, задоволені та готові комунікувати з людьми. Також власники стайні розумілися на питаннях іповенції —одному з напрямків психокорекції, коли людина комунікує з твариною.

«За зиму ми придумали програму реабілітації військових "Коні перемоги". Обговорили що має туди входити, як люди будуть спілкуватись з конями та їздити верхи. І вже у квітні у нас була перша тестова група з 12 військових. Усі були в захваті! Ми остаточно переконались, що цей проєкт дійсно потрібний і його варто робити», — розповідає Марія.

Паралельно Марія з Дмитром подали заявку на інкубаційну програму з краудфандингу #STALI 2.0 та почали проходити навчання. «Одразу вирішили, що для цього проєкту нам потрібна нова аудиторія, тому й захотіли спробувати краудфандинг. Ми постійно збираємо гроші на спорядження військовим, ремонтуємо автівки. Але є й ті, хто хоче донатити на гуманітарні програми», — розповідає Марія.

За її словами, оформити проєкт «Коні перемоги» їй з командою було легко. Адже вони писали про те, що створювали власноруч та про що знали з практики. «Програма #STALI 2.0 допомогла нам класно структурувати знання. Особливо на першому етапі, коли ми ще планували швиденько запуститися. Ми сіли й підготували усе потрібне для комунікації, а не відклали це на потім. Написали тексти, зробили відео, підібрали фото, додали окрему сторінку проєкту на нашому сайті», — розповідає Марія.

У навчальних сесіях їй найбільше сподобалась лекція з ораторської майстерності. Інформація допомогла потім підготуватись до пітчингу проєкту. Також була корисним демонстрація вдалих та провальних краудфандингові кампаній, що показували на прикладі реальних проєктів. «Але ми не могли чекати завершення навчання. Бо наш проєкт сезонний, ми дуже залежні від погоди. Коли дощі та холодно, ми не можемо поїхати до коней. Тому вирішили звернутись до донора, що нам раніше давав гроші на гуманітарну програму. Презентувати ідею нам допомогла саме участь у #STALI 2.0», — розповідає Марія. Для реалізації проєкту «Коні перемоги» донор виділив 170 тисяч гривень. Їх вистачило для організації реабілітації 220 людей. 

Одночасно до стайні привозять до 15 людей. Групи добираються самостійно зі шпиталю, або їх забирають волонтери на автобусі. На місці спершу усіх знайомлять з технікою безпеки, а потім проводять до огорожі, де випасаються коні. «Ми дивимось як гарно біжить табун коней. Потім хлопці та дівчата годують їх. Далі ми заходимо в спеціальну загорожу, а коні ходять навкруги. Це перше знайомство, коли можуть торкнутись тварин, — розповідає Марія, — Буває людина приїжджає та каже: "Я тут подивлюся. Отам постою". А через декілька годин вже висить на коні, обіймає і питає: "Моя ж ти зіронька, як я тебе тут залишу?!"» 
Про всі особливості взаємодії з конем розповідає власниця стайні. На своїх двох спеціально навчених конях вона демонструє як працювати з ним без амуніції та як з нею, розповідає про мову (жести, звуки) та нюанси комунікації. «Кожен по одному підходить спілкуватись з конем, вже не із-загорожі. Спершу під наглядом інструкторів. Є конячка, яка знає команду "Обійми". Вона кладе голову людині на плече, і можна обійняти її за шию», — розповідає Марія. 
На манеж запускають коней по кількості учасників і кожен обирає собі коня для роботи. Потім людям потрібно походити з конем по колу, тримаючи за вуздечку. Якщо вдається встановити контакт, то коня можна відстібнути. Він буде йти поряд з людиною і його можна спрямовувати жестами. Багатьом це вдається. «Коні просто так ходити не будуть, з ними треба спілкуватись. Військові контактують з ними і оце той момент, коли вони точно не можуть думати ні про що інше, бо тобі треба вести коня», — розповідає Марія.
Під кінець заняття усіх вчать їздити верхи — по 10-15 хвилин на людину. «Головне, щоб людина верхи розслабилася, щоб відчула спокій. Працюють інші м'язи, ніж коли ми ходим на землі. І для нервової системи корисно: зосереджений на тому, що ти сидиш на коні, слухаєш інструктора, коня під собою, думками в цьому моменті», — розповідає Марія. Потім усіх запрошують на пікнік. Їжу на мангалі готує 14-річний хлопець — старший син власниці стайні, який зараз вчиться на кухаря. На звершення усіх фотографують, дають обійнятись з конями та відвозять назад в місто. «Знаю, що беруть контакти стайні і потім приїжджають сюди ще самі чи з сім'єю. А один з хлопців готується освідчився дівчині. Отакі продовження історії», — розповідає Марія. 

«Ми спрямуємо ці кошти на фінансування іншої стайні і розширення програми. Бо на одного військового потрібно десь 500 - 600 гривень, щоб його вивезти, покатати. А ми хочемо охопити за сезон якомога більше людей», — розповідає Марія. У планах команди залучити до краудфандингової кампанії акторів театру та інших відомих людей Харкова. «Думали провести декілька open air на стайні з музикою, але не встигли. В серпні була класна погода, було фінансування, ми просто як скажені возили кожного дня людей. На той час це було для нас у пріоритеті», — розповідає Марія. 

I — Чітко уявіть ваш проєкт.

Чітко уявіть як саме буде реалізовано ваш проєкт. Тоді буде простіше написати заявку та розказати про нього іншим. 

II — Не варто робити щось заради галочки.

Не варто робити щось заради галочки. Краще спрямувати зусилля на дійсно щось потрібне громаді. 

III — Залучайте кошти друзів.

На старті кампанії почніть залучати кошти та рекламувати проєкт серед друзів та знайомих. Навіть, якщо у вас невелика аудиторія, але навіть така підтримка важлива.